Опалубка - тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення форми, розмірів і положення в просторі монолітної конструкції, що зводиться. До складу опалубки входять: щити (форми), які забезпечують форму, розміри та якість поверхні монолітної конструкції; риштування для підтримування опалубних форм; риштування для розміщення бе­тонників; елементи кріплення (рис. VIII.3).

В опалубні форми укладають бетонну суміш, де вона твердне до досягнення бетоном потрібної міцності. Після цього опалубку розбира­ють, якщо не використовують таку, яка після бетонування залишається в конструкції, створюючи її зовнішню поверхню.

До опалубки ставляться такі вимоги: внутрішні контури опалубних форм мають відповідати проектним розмірам монолітної конструкції; якість внутрішньої площини опалубних форм (палуба) має забезпечу­вати потрібну якість зовнішньої поверхні монолітної конструкці ... Читати далі »

Бетонні та залізобетонні роботи — це узагальнююча назва комплекс­ного будівельного процесу зведення будівельних конструкцій із бетону та залізобетону.

Бетон — це штучний кам’яний матеріал, який утворюється внаслі­док твердіння правильно підібраної, приготовленої, укладеної у форму та ущільненої бетонної суміші.

Залізобетон— це конструктивний матеріал, утворений з бетонуі розміщеної в ньому сталевої арматури так, що вони разом сприймають діючі на них навантаження.

Бетонна суміш складається з в’яжучої речовини (цементу), дріб­них та крупних заповнювачів (піску, гравію чи щебеню), води і спеціаль­них добавок (у необхідних випадках) і існує від початку її приготу­вання (ретельного перемішування) до умовного початку твердіння.

... Читати далі »

За конструкцією фундаменту, видом паль, гідрогеологічними умовами будівельного майданчика, наявністю машин та обладнання, розмірами пальового поля та іншими чинниками вибирають певну технологію та організацію пальових робіт.

До початку основних робіт на будівельному майданчику виконують ряд підготовчих робіт: очищення, планування й огородження території із забезпеченням водовідводу, розроблення котловану, геодезичну роз­бивку, влаштування складських місць, підготовку до роботи машин та обладнання.

Заглиблення готових паль — це комплексний процес, що скла­дається, залежно від умов, з таких процесів, як транспортування гото­вих паль, закріплення на місцевості положення паль, буріння лідерних свердловин заглибленням паль. Ці процеси виконують, як правило, потоково.

Процес заглиблення паль складається з оп ... Читати далі »

Улаштування паль у складних гідрогеологічних умовах, у мерзлих ґрунтах та в умовах реконструкції має свої особливості.

У слабких обводнених ґрунтах улаштування буронабивних паль (див. рис. VI.4, IV) — досить складний процес, який потребує спеціаль­ного устаткування. Щоб не обвалилася стінка свердловини під час бу­ріння, її підтримують обсадною трубою або глинистим розчином. Спе­ціалізовані машини (рис. IV.6) мають обладнання, за допомогою яких обсадна труба одночасно з бурінням опускається у свердловину. Після бетонування обсадні труби виймають для повторного застосування.

У нестійких ґрунтах можна бурити свердловини під глинистим розчином щільністю 1,05.. .1,15 т/м³, що дає змогу спрямувати градієнт напору фільтраційних вод від свердловини в ґрунт (а тому стінка сверд­ловини не обвалюється) навіть тоді, к ... Читати далі »

До комбінованих належать палі, конструкція і технологія яких міс­тять елементи, виготовлені заздалегідь, з подальшим їхнім заглибленням, і елементи, які виконують на місці. Серед них: буроопускні, комбіновані камуфлетні зі збірним стволом і ін’єкційні анкери.

Буроопускні палі (див. рис.VI. 1, к) — це залізобетонні цилінд­ричні елементи діаметром 0,4...0,8 м, 3...6 м завдовжки, які опускають краном у вибурені свердловини діаметром на 3...5 см більше діаметра паль. Після цього на палі монтують потужні вібратори і включають їх у режимі трамбування, що у вологих та водонасичених ґрунтах забез­печує контакт палі з ґрунтом.

Комбіновані камуфлетні палі зі збірним стволом (див. рис. VI.1, л) роблять так само, як і камуфлетні монолітні, з тією лише різницею, що зразу після заповнення камуф ... Читати далі »

Виготовлення паль на будівельному майданчику створенням сверд­ловини в ґрунті і заповненням її бетоном запропонував київський інже­нер К. Страус наприкінці XIX ст. З того часу з’явилося досить багато різних конструкцій і технологій, які певною мірою поліпшують ефектив­ність первісної ідеї.

Еквівалентом ефективності палі є її нєсівна здатність, а тому вдоско­налення технології спрямоване на забезпечення кращого контакту бетону з оточуючим ґрунтом та на збільшення щільності ґрунту. Це досягаєть­ся трамбуванням бетонної суміші трамбівками, стисненим повітрям, обсадннми трубами, спеціальними пуансонами, напірним бетонуванням; ущільненням основи свердловини трамбуванням або втрамбовуванням у ґрунт щебеню чи збірних малогабаритних елементів; заміною буро­вих свердловин на витрамбовувані обсадними трубами, трамбівками та вибуховими речовинами. Крім того, для кращого контакту з ґрунтом палі викон ... Читати далі »

До таких належать різні за формою і конструктивними особливос­тями палі, що виготовлені на заводах, у майстернях і на полігонах, до­ставлені на будівельний майданчик і будь яким методом заглиблені у ґрунт Серед них циліндричні, призматичні, пірамідальні, з жорстким потовщенням ствола, з розширенням ствола, що розкривається, з гвин­товим розширенням ствола (рис. VI. 1, 1).

Циліндричні палі можуть бути дерев’яними, виготовленими зі стов­бура дерева, залізобетонними, металевими. їхній поперечний переріз має вигляд кола або кільця. Довжина досягає 6... 16 м без стиків, а зі стика­ми — 30...90 м. Діаметр паль — 10... 60 см. Циліндричні палі з кільце­вим поперечним перерізом діаметром понад 60 см називають оболонками. Трубчасті палі заглиблюють у ґрунт як з відкритим, так і з закритим нижнім кінцем, причому палі однакових розмірів мають практично о ... Читати далі »

Палі — це стрижневі конструкції фундаментів, які передають наван­таження від будівлі або споруди на грунт. Традиційно палі застосову­ють для передавання навантаження від будівлі через слабкі ґрунти на більш заглиблені міцні, але за останні 30 років їх використовують і в міцних грунтах, оскільки це дає змогу значно зменшити обсяги земля­них робіт при зведенні підземної частини будівлі

За характером статичної роботи розрізняють палі-стояки та висячі палі.

Палі-стояки — це стрижневі конструкції, які спираються нижніми кінцями на скелю для передавання навантаження. Висячі палі заглиб­люють у пружні грунти, що можуть стискатись; тоді навантаження пе­редається на ґрунти як нижніми, так і боковими поверхнями паль

Залежно від типу будівлі (спору ... Читати далі »