За конструкцією фундаменту, видом паль, гідрогеологічними умовами будівельного майданчика, наявністю машин та обладнання, розмірами пальового поля та іншими чинниками вибирають певну технологію та організацію пальових робіт.

До початку основних робіт на будівельному майданчику виконують ряд підготовчих робіт: очищення, планування й огородження території із забезпеченням водовідводу, розроблення котловану, геодезичну роз­бивку, влаштування складських місць, підготовку до роботи машин та обладнання.

Заглиблення готових паль — це комплексний процес, що скла­дається, залежно від умов, з таких процесів, як транспортування гото­вих паль, закріплення на місцевості положення паль, буріння лідерних свердловин заглибленням паль. Ці процеси виконують, як правило, потоково.

Процес заглиблення паль складається з операцій переміщення коп­ра від заглибленої палі до місця заглиблення наступної; стропування і підтягування палі до копра; установлення палі на місці заглиблення та її вивірення, закріплення на палі наголовника; установлення на палю заглиблювана; заглиблення палі; зняття з палі заглиблювана і наголовни­ка. Перелічені операції виконують послідовно, причому на заглиблення палі витрачають 14...57 % всього робочого часу. Цей термін виконання можна скоротити за рахунок правильного вибору способу заглиблення й типу заглиблювана.

Забивний спосіб заглиблення використовують у нескельних ґрун­тах усіх видів, але є резон віддавати перевагу віброзаглиблювачам у водонасичених слабких грунтах — це підвищує продуктивність у 2,5...3 рази.

Рис .VI.8. Організація влаштування паль

а – рядова послідовність заглиблення паль; б – спіральна схема заглиблення; в – секційна; г – циклограма потокового влаштування буронабивних паль; д – циклограма влаштування буронабивних паль послідовним методом; 1…30 послідовність заглиблення паль; 1…6 у кружечку – номери процесів відповідно: встановлення верстата; буріння свердловини; розширення свердловини; демонтаж верстата; встановлення арматурного каркаса; бутонування палі.

Коперні установки мостового типу на рейковому ходу рекомендують застосовувати на прямокутних пальових полях великих розмірів. Стріч­кове розміщення паль без криволінійних ділянок підходить для роботи заглиблювачів на базі тракторів та автомобілів. Коперне обладнання на базі кранів-екскаваторів застосовують для будь-яких конфігурацій пальового поля.

Палі заглиблюють за рядовою, спіральною та секційною схемами (рис. VI.8, а, б, в). Рядову послідовність застосовують у незв’язних грунтах. Спіральну схему використовують у грунтах, які мало ущіль­нюються, а також у випадку кущового розміщення паль. Причому палі заглиблюють від центра до периферії для уникнення ущільнення ґрун­ту і виникнення фальшивої відмови. Секційно заглиблюють палі в глинистих грунтах. Пальове поле розбивають на секції, а секції — на ряди. Щоб рівномірно розподілити навантаження на ґрунт і виключити його здимання, спочатку забивають палі через один або більше рядів. Через певний час повертаються і добивають решту паль. Таких циклів може бути кілька.

Виготовлення монолітних паль значно складніше, ніж заглиб­лення готових паль, але комплексна механізація процесу і чітка його організація часто дають змогу отримати більш високі техніко-економічні

показники.

Структура комплексного процесу влаштування монолітної палі визна­чається її конструкцією та застосовуваним обладнанням, але для біль­шості технологій вона включає процеси влаштування свердловини та її розширення; армування; укладання бетону; формування оголовника. Ці процеси досить складні, потребують використання різних машин та обладнання, а тому при достатньому обсязі робіт їх краще виконувати потоково (рис. VI.8, г, д). Якщо обсяг робіт невеликий, то всі процеси виготовлення монолітних паль виконує послідовно бригада у складі трьох-чотирьох чоловік за допомогою гусеничного крана вантажопідйом­ністю 20...25 т і набору обладнання.