Delphi – інтегроване середовище розробки (IDE – Integrated Development Environment), яке використовується для створення й підтримки додатків, які можуть працювати під будь-якою 32 розрядною операційною системою типу Windows. За допомогою Delphi учень має можливість створювати будь-які програми за допомогою візуального конструювання, тобто при розробці видно оформлення своєї майбутнйої програми, і видно результати своєї роботи ще до запуску самої програми.

Delphi має графічний віконний інтерфейс стилю Windows, подібний до інших візуальних середовищ програмування, наприклад Visual Basic та С++. Програмний код програми на Delphi заприсується мовою Object Pascal (об’єктний Паскаль), що практично не відрізняється від конструкцій Turbo Pascal.

Технологія роботи у середовищі Delphi базується на ідеї об’єктно-орієнтованого та візуального програмування. Основою об’єктно-орієнтованого програмування (ООП) є ідея об’єднання в одній структурі даних і дій, які виконуються над цими даними. В Object Pascal існують спеціальні типи, які містять поля, методи і властивості. Такий тип називається класом. Клас містить в собі дані та дії над ними. Змінною для певного класу є об’єкт. Прикладом об’єктів є елементи керування у вікні: кнопки, списки, текстові поля тощо. Структурною одиницею в Delphi є візуальний об’єкт із заданим набором властивостей і методів, який називається компонентом.

Компоненти також мають певні властивості. Властивості набувають значення з певного набору значень, які надаються користувачу. Користувач розв’язуючи завдання вибирає потрібні компоненти і надає їх властивостям потрібних значень.

Для опрацювання даних,  складаються підпрограми-процедури. Такі процедури називаються методом об’єктів.

Отже, суть візуального програмування полягає в конструюванні розв’язку поставленої задачі методом розміщення компонентів на формі, наданні необхідних значень їхнім властивостям і в застосуванні чи створенні методів, потрібних для розв’язування задачі.

Написання додатку розділяється на дві частини:

• перша частина – розташування у вікні своєї програми необхідних компонентів, їх позиціонування, встановлення потрібних розмірів, зміна властивостей;

• Друга частина – написання програмного коду, опис властивостей елементів, які доступні під час роботи додатку, опис реакцій на події вікна, тощо.