ІХ.4. ПІДЙОМНІ ТА ПІДЙОМНО-ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ

Крани та підйомники. Монтаж будівельних конструкцій здійснюють за допомогою підйомних і підйомно-транспортних машин та механізмів. Основними монтажними машинами є крани. Залежно від технологіч­них особливостей вони можуть бути мобільними, обмежено мобільними і немобільними. Специфічну групу становлять літальні засоби та пла­вучі монтажні крани.

Стрілові монтажні крани на гусеничному, пневмоколісному, автомо­більному ходу та спеціальному шасі належать до мобільних монтажних засобів; вони можуть вільно пересуватись з однієї стоянки (об'єкта) на іншу, мають високе маневрування та значну зону обслуговування, однак неоднаково стійкі при різних положеннях поворотної частини.

Технічними і технологічними параметрами, за якими відрізняються стрілові крани (рис. IX.5, а), є: вантажний момент М або вантажо­підйомність С' розмір конструкції, що піднімається, і самого монтажно­го засобу; глибина подавання; швидкість підйому й опускання вантажу ^іКо)' швидкість переміщення з вантажем і без нього V ; типи конст­рукції підйомного засобу і самого шасі (яке потребує чи не потребує спеціальних підготовчих робіт для переміщення монтажних засобів у межах будівельного майданчика); особливості приведення підйомного засобу з транспортного положення в робоче.

Рис. IX.5. Технологічні характеристики і стрілове обладнання кранів:

а — характер зміни підстрілового простору; б — стріла з жорстким оголовком; в — універсальна стріла; г — телескопічна стріла; д — стрілове обладнання; е, с — керо­вані та некеровані гусачки; ж — вилкуватий оголовок; з — типорозміри стрілових кранів за вантажопідйомністю; и — характер зміни маси монтажних елементів і собівартості машино-годин См-год залежно від глибини подавання; 1,2 — області відповідно ефек­тивних і неефективних підйомів

Для збільшення вильоту стріли застосовують додаткове обладнання гусачки чи клюви з допоміжним гаком, а також спеціальні оголовки — жорсткі та вилкуваті (рис. IX.5, б — ж). Стріли з некерованим гусачком (4... 10 м) і жорстким оголовником дають змогу розширити зону гори­зонтального обслуговування, а з керованим — і зону вертикального. Крім того, кращими стають можливості маневрування монтажним елементом під час підйому. Вилкуватий оголовок забезпечує монтаж довгомірних елементів (колон), висота яких перевищує висоту верху стріли.

Для основного параметра стрілових кранів — вантажопідйомності — залежно від ходового пристрою передбачаються єдині типорозміри (рис. IX.5, з). Собівартість машино-години См-год кранів залежить від кількості елементів, що піднімаються, N та маси їх G а вантажопід­йомність — від монтажного моменту М та глибини подавання L (рис. IX.5, и).

Баштові, козлові, залізничні, мостові, кабельні крани, а також само-підйомні крани, щогли і портали вважають обмежено мобільними, тому що вони дають змогу проводити роботи тільки в зоні, яка визначається розмірами горизонтальних або вертикальних напрямних (рейкова ко­лія) і радіусом дії робочого обладнання.

Широкого поширення у монтажі будинків і споруд набули баштові крани. Переміщення вантажу за допомогою їх виконується поворотом стріли чи башти, зміною вильоту стріли (гака) або рухом по рейковій колії. У процесі монтажу ці операції можуть поєднуватись. Основними технічними характеристиками баштових кранів є вантажний момент, найбільший виліт стріли і висота підйому гака. Баштові крани серії БК мають такі вантажні моменти, кН • м: 40, 160, 250, 400, 600, 1000, 1600, 2500, 4000, 6300 та 10 000. У промисловому будівництві використову­ють і більш потужні баштові крани типу СКР з вантажним моментом 15 000... 36 000 кН-м.

Шеври, портали, стрічкові підйомники, гвинтові щоглово-стрілові крани належать до немобільних монтажних машин. Робоча зона цих засобів описується розмірами всієї машини чи окремими її органами, наприклад стрілою.

Літальні і плавучі монтажні засоби. Вертольоти-крани призначе­ні для транспортування і монтажу різних будівельних деталей і конст­рукцій, вузлів та блоків монтажного і технологічного обладнання, трубо­проводів, будівельно-монтажних машин і механізмів у тих випадках, коли неможливо чи важко застосовувати інші засоби механізації. При використанні вертольотів потрібне влаштування майданчиків — злітно-посадочного і завантажувального, на якому стропують конструкції.

Вантажопідйомність вертольотів визначається злітною масою, при якій вертоліт може піднятись у повітря. За вантажопідйомністю вер­тольоти поділяють на три категорії: легкі (до 4 т), середні (4... 12 т) та важкі (більше ніж 12 т). Обираючи категорію вертольотів, слід урахо­вувати аеродинамічні властивості монтажних елементів, особливо їхні зовнішні контури.

Для монтажу найчастіше використовують вертольоти МІ-8, МІ-6 та МІ-ЮК. Під час виконання робіт льотчик-монтажник розміщується у спеціальній кабіні так, щоб бачити вантаж, який він піднімає, і місце його встановлення. Це дає змогу йому в момент наведення і стискування будівельних конструкцій брати керування вертольотом на себе. Порівняно 3 традиційними монтажними механізмами вертольоти мають низку пе­реваг: незалежність від наземних умов будівельного майданчика, мож­ливість підйому вантажу на споруди великої висоти, велику мобільність при переміщенні з об'єкта на об'єкт, можливість поєднувати роботи з транспортуванням вантажів на зовнішній підвісці на великі відстані.

Основним недоліком вертольотів-кранів є обмеженість часу зави­сання над об'єктом (1...3 хв), що ускладнює точність установлення.

Плавучі монтажні крани застосовуються для будівництва мостів, дамб, берегоукріплювальних та інших споруд, що знаходяться у воді.