За конструктивними, експлуатаційними та іншими особливостями несівних і огороджувальних конструкцій будівель кладку із дрібних каменів правильної форми поділяють на суцільну (неармоваиу й армо­вану) і полегшену (багатошарову) кладки, кладку з облицюванням, а також комплексну і комбіновану кладки.

Суцільну неармовану цегляну кладку застосовують при зведенні стін, простінків і стовпів, перегородок, улаштуванні перемичок і карнизів і виконують з одинарної (250 х 120 х 65 мм) і потовщеної (250 х 120 х 88 мм) цегли. Застосовують повнотілу і порожнисту цеглу.

Товщину стін беруть кратною половині довжини цеглини: у ¹/₂, 1, 1Ч₂, 2, 2 /₂, 3 цеглини Висота вільно стоячої стіни залежить від її товщини і масивності кладки, а також від вітрового навантаження і може досяга­ти 8 м Середня товщина горизонтальних швів — 12, вертикальних 10 мм.

Для забезпечення монолітності кладки передбачають перев’язування поперечних і поздовжніх вертикальних швів за одно- чи багаторядною системою При однорядній системі перев’язування чергуються попере- чикові і ложкові ряди (рис. VII 7, а, о), а при багаторядній — кілька ложкових рядів перекриваються одним поперечиковим (рис. VII.7, б, г) Кількість ложкових рядів залежить від виду цегли і її товщини. У процесі кладки з одинарної повнотілої і полегшеної цегли 65 мм зав­товшки поперечиковим рядом перекривають п’ять ложкових Таке перев’язування називають п’ятирядним (іноді називають шестиряд­ним) Якщо товщина цегли понад 65 мм, ложкові ряди перев язують поперечиковими через кожні 0,4 м (від верху нижнього до низу верх­нього поперєчикового ряду). При багаторядній системі перев’язування поздовжні вертикальні шви залишаються наскрізними на всю висоту ложкових рядів, а поперечні нерев язують у кожному ряду.

Міцність багаторядної кладки на розчинах нижче марки М25 мен­ше однорядної, а на розчинах марки М25 і вище практично однакова

У суцільних цегляних стінах, що кладуть за однорядною системою перев’язування, кожний вертикальний шов нижнього поперечикового ряду має перекриватися цеглинами верхнього ложкового ряду. Для цього цеглини полеречикових і ложкових рядів зміщуються у поздовж­ньому напрямку на Ч_А цеглини (рис. VII.7, а, в). У процесі кладки стін за багаторядною системою перев’язування вертикальні поперечні шви у суміжних ложкових рядах зсувають на ^,/₂, а у поперечикових — на ^,/₄ цеглини.

Кладка прямих кутпів має забезпечувати перев’язування вертикаль­них поперечних і поздовжніх швів і починатися з першого ряду зовніш­ньої поперечикової версти поздовжньої стіни взаємно перпендикулярним розташуванням тричетвірок (рис. VII.7, б). Другий ложковий ряд кута залежно від товщини стіни і системи перев’язування починається ціли­ми цеглинами або тричетвірками.

Цеглини в конструктивні елементи можна укладати у порядовому, східчастому і змішаному порядку.

При порядовому укладанні незалежно від системи перев’язування швів і товщини стіни спочатку кладуть ряд цеглин зовнішньої версти, потім внутрішньої і забутки. У стіни товщиною у 2 цеглини однорядної системи перев’язування цеглу укладають у східчастому порядку — спочатку викладають поперечиковий і ложковий ряди зовнішньої, потім такі самі ряди внутрішньої версти і далі ряди забутки. Стіни п’ятиряд- ної схеми перев’язування швів товщиною у 2 і більше цеглин кладуть або так само, тільки спочатку у зовнішню версту вкладають усі шість рядів (у тому числі перший поперечиковий) і потім порядово цеглу внутрішньої версти і забутки, або у змішаному порядку — десять ря­дів порядово (у кожному ряду спочатку обидві версти, потім забутку), а з одинадцятого ряду — східчасто (два ряди ложкових — по 2 цег­лини, один поперечиковий і потім три ложкових). Далі конструктивні елементи зводять в аналогічній послідовності, що дає змогу муляру наблизитись до найбільш віддаленої зовнішньої версти і тим самим підвищити продуктивність праці.

Трудомісткість кладки суцільних несівних стін значною мірою зале­жить від співвідношення кількості цеглин, що кладуть у верстові ряди і забутку (класти цеглу в забутку легше, ніж у верстові ряди). Тому багаторядна система перев’язування, за якою у верстові ряди кладуть у 1,3 раза менше, а у забутку у 2 рази більше цеглин (якщо стіна 51 см завтовшки), простіша і виконується швидше, ніж однорядна. Крім того, багаторядна кладка економніша, оскільки потребує менше тричетвірок, на заготовлення яких іде ціла цегла. Однак міцність багаторядної кладки трохи нижча порівняно з однорядною.

Стовпи і вузькі простінки (до 1 м заввишки) кладуть за трирядною системою перев’язування (рис. VII.7, б), яка допускає збігання поперечних вертикальних швів у трьох суміжних рядах кладки. Ці шви перекривають цеглою кожного четвертого поперечикового ряду.

При кладці простінків для утворення чвертин у першому померечиковому ряду кладуть чвертки, а у ложковому ряду — половинки цег­лин Простінки і стовпи у 2¹/₂ цеглини завтовшки і менше зводять із відбірної цегли з суворим дотриманням горизонтальності рядів та верти­кальності граней кутів і пошовного заповнення розчином горизонталь­них і вертикальних поперечних швів.

Прорізи у стінах перекривають перемичками.У багатоповерхових громадських і промислових будівлях вони, як правило, збірні залізобетон­ні (рис. VII.7, е). У малоповерхових будівлях прорізи до 2 м завширшки можна перекривати цегляними рядовими перемичками, а до 4 м цегляними арочними. При влаштуванні рядових перемичок, щоб не випадала цегла першого ряду, під нього укладають, як мінімум, три стрижні арматури (рис VII.7, є) діаметром не менше ніж 6 мм з розрахунку один стрижень перерізом 0,2 см на кожні півцеглини стіни, якщо проектом не передбачено більш сильне армування. Рядові пере­мички кладуть по опалубці. Кружала опалубки можуть бути дерев’яними або металевими (рис. VII.7, є). Спирають кружала на кладку відкосів прорізу. Під кінці кружал підкладають клини або спирають їх на випущені з кладки половинки цеглин, які потім зрубують По опалубці розстилають шар розчину 2...З см завтовшки і в нього занурюють арматуру. Кінці стрижнів заводять за грані прорізу на 25 см Стрижні рівного зрізу мають закінчуватися гаками; для стрижнів періодичного зрізу гаки не потрібні. Опалубку перемичок знімають у терміни, що визначаються нормативами.

Кладку стін між перемичками при ширині простінків менше ніж 1 м ведуть на тому самому розчині, що й перемички.

Арочні перемички кладуть із звичайної цегли зі швами клиноподібної форми (товщина знизу — не менше ніж о, зверху — не більше ніж 25 мм) Кладку арочних перемичок ведуть по настилу з дощок, приби­тих до кружальних ребер. Конструкція опалубки має забезпечувати рівномірне опускання її при розпалубленні, шо здійснюється осаджу­ванням клинів, підкладених під кружала (рис. VII.7, ж). Правильність укладання кожного ряду цегли і радіальність швів перевіряють за шнуром, закріпленим у центрі затяжки опалубки. Кладку ведуть одно­часно з двох сторін у напрямку від п’ят до середини. У центральний замковий ряд цегла має входити туго і щільно заклинювати перемичку.

Звис кожного ряду кладки карнизане повинен перевищувати Ч₃ довжини цеглини, а загальний випуск цегляного неармованого карниза допускається не більше половини товщини стіни. Для більшого виносу кладка або армується, або виконується по залізобетонних карнизних плитах, заанкерованих у кладку стіни. Кладку карнизів із загальним виносом, що не перевищує полонини товщини стіни, ведуть на тому самому розчині, що й кладку стіни. Частину карниза, що звисає, викону­ють із тюперечиковнх рядів і врівноважують кладкою, що лежить вище, або заанкеровують. В останньому випадку кладку карнизів починають після того як та частіша стіни, в яку вони замуровані, досягне проектної міцності.

Перегородки товщиною у V₄цеглини мають довжину до 3 м і ви­соту до 2,7 м, а при товщині у V₂цеглини ці розміри можуть бути збільшені. Для стійкості перегородки армують сталевими стрижнями діаметром не більше ніж 6 мм. До стін, простінків і стовпів перегород­ки закріплюють за допомогою сталевих йоржів або штирів.

Кладку перегородок ведуть на розчині марки не нижче М10, перев’я­зуючи вертикальні поперечні шви зміщенням цеглин у суміжних рядах на V₄або на V₂довжини їх. Зводячи перегородки у V₄і V₂цеглини завтовшки, особливу увагу треба звертати на обов’язкове забивання у стіни, простінки і стовпи кріпильних деталей (йоржів, штирів по два- три на бік), якість заповнення швів, правильність положення кожної цеглини, прямолінійність і вертикальність перегородки в цілому. Вирів­нюють кладку в процесі зведення перегородки легким постукуванням молотка-кирки по правилу, що прикладене зовні до відповідної площи­ни перегородки. Під час зведення перегородок санвузлів у V₄і ¹/₂ цег­лини завтовшки користуються дерев’яним шаблоном. За шаблоном викладають перші два ряди перегородки, потім його знімають і продов­жують кладку за шнуром-причалкою, який зачалюють до порядовок; порядовки попередньо закріплюють до стін, між якими зводять перего­родку.

Суцільна армованацегляна кладка. Несівну здатність цегляних стін можна підвищити армуванням горизонтальних і вертикальних швів. Товщина таких швів має бути більше діаметра сталевої арматури або суми діаметрів стрижнів, що перетинаються, на А мм у разі дотримання середньої товщини кладки. Армування може бути поперечним і поз­довжнім.

Поперечне армування можна виконувати сітками прямокутної форми з діаметром стрижнів не менше ніж 3 і не більше ніж б мм або типу «зигзаг» з діаметром арматури до 8 мм (рис. VII.7, з).Відстань між стрижнями сіток має бути не більше ніж 120 і не менше ніж ЗО мм.

Прутки сіток зв’язують в’язальним дротом або зварюють. Кінці стрижнів слід випускати на одну із внутрішніх поверхонь конструктив­них елементів на 2...З мм для контролю за армуванням. Прямокутні сітки і «зигзаг» укладають не рідше ніж через п’ять рядів кладки (сіт­ки «зигзаг» укладають у двох'Ьуміжних рядах так, щоб напрямок стриж­нів був взаємно перпендикулярним, рис. VII.7, з).

Поздовжнє армування конструктивних елементів (при великих ексцентриситетах — стовпів, простінків, перегородок), що сприймають розтяжні зусилля й сейсмічні дії, здійснюють окремими стрижнями або каркасами. Стрижні розташовують усередині або зовні конструкції (рис. VJI.7, п): у першомувипадку — у вертикальних швах, у друго­му — у захисному штукатурному шарі товщиною для стін 10...20, для стовпів 20...ЗО мм. Поздовжнє армування, внутрішнє або зовнішнє, виконують відповідно за ходом і пісдя закінчення кладки того чи іншого конструктивного елемента. Крок хомутів при поздовжньому армуванні не повинен перевищувати 15 діаметрів арматурного стрижня. Розта­шування стрижнів і їхній зріз обумовлюються проектом. Марка розчину для армованих конструкцій має бути не нижче М50.

Полегшену цегляну кладку застосовують у процесі зведення малопо­верхових будівель. Стіни складають з двох верстових стінок у ¹І₂ цеглини завтовшки, порожнини між якими заповнюють легким бетоном або блоками-вкладишами. Інколи замість легкого бетону і вкладишів вико­ристовують теплоізоляційні сипкі і плитні матеріали. Однак сипкі мате­ріали менш ефективні, оскільки з часом осідають, створюючи у стінах продувні ділянки. Верстові стінки зв’язують між собою горизонтальними розчиновими або цегляними діафрагмами — поперечиковими рядами, що заходять у міжверстопе заповнення (рис. VII.8, а), або цегляними вертикальними стінками-нерегородками, що заходять у них на Ч₂ цег­лини — колодязна кладка (рис. VII.8, б). Для кладки полегшених стін можна застосовувати иеглу-половняк, що вкладається у версти зла­мом усередину стіни. Ряди з половняка слід чергувати з ложковими рядами з цілої цегли. Поперечикові ряди вертикальних поперечних діафрагм і поперечикові горизонтальні ряди виконують також тільки з цілої цегли. Порівняно із звичайними стінами (суцільними) полегшені приблизно на 40 % економніші за витратами цегли, мають меншу масу, але зведення їх більш трудомістке.

Кладку з облицюванням застосовують у тих випадках, коли деко­ративне оздоблення стін із цегли та інших каменів має виконуватися одночасно з їхнім зведенням. Кладка, опоряджена лицьовою цеглою, може бути двох видів: 1 ) зовнішня верста (лицьова поверхня) і внут­рішня частина стіни викладені з однієї і тієї самої цегли; 2) зовнішня верста — з лицьової цегли, а внутрішня верста і забутка — із звичай­них чи інших каменів. Кладку роблять за багаторядпою системою перев’ язуватія, з’єднуючи масив стіни з лицьовим шаром його попере­чиковими рядами (рис. VI1.8, в, г).

Для зовнішньої версти використовують цеглу підвищеної якості, однорідну за кольором, з добре обробленими зовнішніми боковими по­верхнями і ребрами. Шви кладки розшивають. Одночасно із зведен­ням кам’яних конструкцій виконують облицювання закладними або притульними керамічними плитками.

Під час зведення кам’яних конструкцій в умовах жаркої і сухої погоди цеглу потрібно змочувати водою. Якщо у порах є вода, це сприяє нормальному затвердінню розчину (утворенню цементного каменя).

Кладку конструкцій із цегли починають і завершують поперечико­вими рядами. Поперечинами кладуть цеглу у гнізда під балки, прогони, ферми, мауерлати, на рівні обрізу стін під плити, у рядах кладки, що виступає (карнизи, пояси, пілястри тощо) незалежно від послідовності кладки рядів прийнятої системи перев’язування. Оскільки тільки поперечиковими рядами зв’язують

верстові ряди із забуткою, то їх слід викладати із ціло? цегли. Цеглу-половняк і цегляний бій використовують тільки для забутки у малонаваитажених кам’яних конструкціях.

Тимчасові розриви у цегляній кладці по висоті поздовжніх стін і примикань внутрішніх стін до зовнішніх у разі зведення їх у різний час виконують у вигляді убіжної або вертикальної штраби (рис. VII.8, д, е). У вертикальні штраби треба закладати сталеві в’язі з трьох стриж­нів діаметром 8 мм через кожні 2 м висоти для закріплення кладки, що примикатиме.

Паралельно кладці зовнішніх стін між рядами цегли встановлюють гаки для закріплення кронштейнів захисних козирків, або уловлювачів (рис. VII.8, є), і стояків трубчастого риштування. Перший ярус козир­ків навішують на висоті не більше ніж 6 м над землею і залишають до

кінця кладки стін, другий ярус навішують на висоті б м над першим і потім перевішують через кожні 6. .7 м

У процесі зведення стін, простінків і перегородок у кладку ВІДКОСІВ дверних і віконних прорізів закладають дерев’яні антисептовані вклади­ші — но чотири штуки на кожний для закріплення відповідних блоків.